Між минулим і майбутнім, або Навіщо «множити на нуль» Азовський судноремонтний завод?

Суспільство
«Прискорити приватизацію!» - з таким закликом нещодавно Президент України Петро Порошенко звернувся до парламентарів. Неефективність держави як власника визнають і перші особи України, але питання в тому, чи готова нова влада до масштабної приватизації і співпраці з приватним інвестором? Адже для інвестора визначальним фактором буде не тільки і не стільки визначення вартості об'єкта, скільки підхід держави до взаємодії з приватним власником після продажу об'єкта - плідну співпрацю, або спроби вставити «палиці в колеса». Яскравим прикладом взаємовідносин держави і приватного інвестора є ситуація навколо Азовського судноремонтного заводу.

 Чому Фонд Держмайна вплутався в боротьбу за АСРЗ
і чим це може закінчитися

 Азовський судноремонтний завод сьогодні - це найбільше в акваторії Азовського моря багатофункціональне підприємство зі спеціалізацією в судноремонті, суднобудуванні, машинобудуванні і перевалці вантажів. Серед переваг підприємства - вигідне географічне розташування (поблизу Маріупольського порту і Волго-Донського каналу), а також наявність необхідної інфраструктури для роботи у всіх сегментах бізнесу та доступність залізничного сполучення. Крім того АСРЗ є одним з найбільших роботодавців регіону, забезпечуючи роботою понад 1000 жителів прифронтового Маріуполя, одним з найбільших платників податків (тільки в 2015 році підприємство заплатило близько 45 млн. Грн. Податків) і одним з небагатьох працюючих підприємств на Донбасі. Привабливий об'єкт, чи не так?

 Цілісний майновий комплекс (ЦВК) «Азовський судноремонтний завод» знаходиться в оренді у товариства з обмеженою відповідальністю «СРЗ» з 2003 року. За період оренди ТОВ «СРЗ» інвестувало близько 100 млн. грн. в модернізацію ЦВК і розробило стратегію розвитку підприємства. За словами керівництва заводу, стратегія спрямована на підвищення вартості підприємства, невід'ємною її частиною була участь у приватизації ЦВК «Азовський судноремонтний завод» і залучення інвестора для його подальшої модернізації. Але реалізації цього плану завадив Фонд держмайна України, ініціювавши низку судових справ саме в 2015 році. Примітно, що, незважаючи на розташування поблизу зони бойових дій, завод продовжує працювати і платити податки, коли багато підприємств міста переходять на скорочений робочий тиждень або навіть припиняють працювати.

 Незалежна оцінка як камінь спотикання

 Перші проблеми у ТОВ «СРЗ» з ФДМУ з'явилися в 2012 році, коли суспільство ініціювало продовження договору оренди до 2023 року. Держава в особі Міністерства інфраструктури та ФДМУ погодилися на продовження договору, але на нових умовах - за орендною ставкою в 20% (замість 4%) і відповідно до нової методикою оцінки оренди. ТОВ «СРЗ» змушене було погодитися на ці умови, оскільки планував залучити 120 млн. Грн. на модернізацію потужностей заводу протягом 10 років - до 2023 року. У результаті договір був продовжений тільки на три роки - до 17 червня 2016 року. Крім того, згідно з додатковою угодою, на ТОВ «СРЗ» було покладено вимогу провести незалежну оцінку вартості основних засобів і нематеріальних активів, і застосування її при визначенні орендної плати за ставкою 20%. Іншими словами, ТОВ «СРЗ» зобов'язалося за свій рахунок здійснити інвентаризацію і незалежну оцінку вартості основних засобів і нематеріальних активів. І саме питання проведення інвентаризації та незалежної оцінки і став каменем спотикання між ТОВ «СРЗ» і ФДМУ.

 Станом на грудень 2015 інвентаризація так і не була проведена: в той час як договір оренди продовжений з червня 2013 року, а значить і оцінка повинна проводиться за станом на 2013 рік, однак при цьому, то наказ ФДМУ про проведення інвентаризації був скасований, то підприємством інвентаризація була проведена, але звіт за її результатами так і не був вчасно затверджений ФДМУ. Про причини можна тільки здогадуватися, але факт залишається фактом - інвентаризація і, відповідно, оцінка ЦВК не проведені. Відповідальність за це, мабуть, лежить на обох сторонах, але офіційні звинувачення висунуті лише ТОВ «СРЗ».

 Зараз по Азовському судноремонтному заводу йдуть п`ять судових справ. Так, за позовом ФДМУ про дострокове розірвання договору оренди суд другої інстанції буде виносити рішення 20 січня 2016 року. За позовами ФДМУ про стягнення 43200000. Грн. і додатковому нарахуванні 25200000. грн. за період з 20.09.2011 17.06.2013 (тобто заднім числом, хоча закон зворотної сили не має і, за словами ТОВ «СРЗ», умови договору в частині оплати оренди були виконані в повному обсязі) суд третьої інстанції відправив справу на новий розгляд. Оскільки інвентаризація так і не була проведена, залишається загадкою, яким чином була розрахована «заборгованість». Але, на думку ФДМУ, ТОВ «СРЗ» навмисно не проводило інвентаризацію та заборгувало державі в цілому 77400000. Грн. За словами ТОВ «СРЗ», розгляд справ проходило з цілою низкою серйозних порушень норм процесуального права. Ще одна судова справа ініційовано ТОВ «СРЗ» про те, що відповідно до Закону «Про тимчасові заходи на період проведення АТО» завод має право не платити орендну плату як підприємство, розташоване в зоні АТО (позов був відхилений). Ще один позов був поданий ТОВ «СРЗ» про проведення оцінки майна станом на 2013 рік. Керівництво аргументує це тим, що договір оренди був продовжений в 2013 році, відповідно, інвентаризація та оцінка повинні проводитися за станом на 2013 рік.

 Крім того, на керівників заводу відкрили дві кримінальні справи по одному і тому ж «кримінальній правопорушенню» - ухилення від проведення інвентаризації ЦВК СРЗ. Представники ТОВ «СРЗ» «розцінює це як спробу втручання в господарську діяльність підприємства». В грудні 2015 року на території заводу було проведено обшук СБУ і вилучені оригінали договорів ТОВ «СРЗ», а суд постановив накласти арешт на ці документи, що, на думку, ТОВ «СРЗ» є ще одним грубим порушенням українського та міжнародного законодавства.

 Позиція Фонду Держмайна в цій суперечці наступна: ТОВ «СРЗ» зловмисно ухилився від проведення інвентаризації і «зловживає своїм правом на судовий захист», і саме з цієї причини регіональне відділення Фонду підняло питання про примусове розірвання договору оренди та повернення майна до сфери управління міністерства інфраструктури України.

 «Ми зараз сфокусовані на захисті свого права допрацювати до кінця терміну оренди. Не боротися за підприємство ми просто не можемо. У нас просто немає іншого виходу, - кажуть на СРЗ. - Але серйозна проблема в тому, що навіть довівши свою правоту, ми можемо зіткнутися рівно з тими ж погрозами і проблемами вже після завершення терміну оренди. Фонд держмайна просто не продовжить його нам».

 Головне судове засідання у цій справі заплановане на 20 січня. Поки позиції сторін залишаються далекими від компромісу. При цьому цей приватний судовий спір є показовим для України. По-перше, його можна розглядати як приклад взаємовідносин держави з бізнесом, особливо перед оголошеної і активно обговорюваної приватизацією і критикою держави як неефективного власника. По-друге, він важливий в контексті обговорення майбутнього українських портів, найбільш привабливим варіантом якого називають концесію. Тому на підставі цієї суперечки можна змоделювати подальший розвиток ситуації в портовій галузі й у всій українській економіці. Чи зможуть бізнес і держава налагодити співпрацю або будуть продовжувати тягнути ковдру кожен у свій бік?

 Що далі?
Варіанти без переможців або без переможених

 З залежності від рішення суду 20 січня, подальший розвиток подій може йти по одному з наступних сценаріїв:

 Сценарій 1
 Фонд держмайна доб'ється рішення суду про дострокове розірвання договору оренди. На перший погляд від цього в короткостроковій перспективі виграє держава, яка поверне собі орендоване майно раніше терміну і отримає можливість збанкрутити орендаря, нарахувавши йому великі борги по орендній платі (порядку 77 млн. Грн.). Але стратегічно цей сценарій є програшним. По-перше, не факт, що банкрут зможе погасити цей борг. По-друге, більше 1 000 співробітників підприємства опиняться без роботи, а Міністерство інфраструктури визначить підприємство, якому будуть передані майнові права.

 У цьому варіанті, швидше за все, майно заводу буде передано схожим за спеціалізацією державному підприємству. Зокрема, глава Донецької військово-цивільної облдержадміністрації Павло Жебрівський озвучував плани щодо об'єднання АСРЗ з державним Маріупольським морським торговим портом (ММТП). У той же час, цей варіант поки існує тільки на рівні чуток - офіційна позиція з цього питання озвучена була. Це підтвердив і директор Маріупольського порту Олександр Олійник. «Тільки наш керуючий орган - держава в особі Мінінфраструктури, може приймати подібні рішення, які ми повинні будемо виконувати. Поки нічого такого нам озвучено не було », - сказав Олійник.

 Проте, якщо розглядати цей варіант ближче, варто врахувати, що ММТП демонструє негативну динаміку: вантажопотік у січні-жовтні 2015 впав приблизно на 25% в порівнянні з аналогічним періодом минулого року. Крім того, порт спеціалізується суто на перевалці вантажів, а це означає, що при об'єднанні АСРЗ і ММТП, підприємство буде переживати не найлегші часи, а такі сегменти бізнесу АСРЗ, як суднобудування, судноремонт і машинобудування можуть бути втрачені. Іншими словами, єдине в акваторії Азовського моря суднобудівне підприємство зникне.

 І це сигнал для приватного інвестора про те, що держава не готова йти на діалог, і не зацікавлена в розвитку своїх підприємств.

 Сценарій 2
 Судовий спір може тривати до завершення терміну оренди або перемоги СРЗ в суді. На перший погляд, у короткостроковій перспективі тут виграв виявляється орендар, який зможе орендувати потужності до закінчення терміну договору, а переможеним держава, яка не отримає заплановані орендні платежі. Але в довгостроковій перспективі, якщо бізнес і держава не готові до цивілізованого діалогу і не здатні разом шукати шляхи розвитку підприємства, виходить той же сценарій №1 - з незрозумілими перспективами для заводу і незрозумілим майбутнім для його працівників. Тільки реалізація цього сценарію відкладається до закінчення договору оренди - 17 червень 2016 року.

 Сценарій 3
 Сторони самостійно або за наполяганням суду підуть на компроміс. Реалізація цього сценарію можлива за умови, якщо держава і бізнес будуть здатні на діалог. Якщо це відбудеться, одним з варіантів компромісного рішення може бути інвентаризація та оцінка майна в цінах 2013 року (на момент укладення договору про продовження оренди). Це дозволить зберегти підприємство, робочі місця і податки. Але найголовніше - це буде доказом для бізнесу про те, що з державою можна налагоджувати партнерські відносини, незалежно від застосовуваних інструментів, будь то приватизація або концесія.

 Таким чином, перші два сценарії в довгостроковій перспективі є тупиковими, а на тлі бойових дій у підприємства немає майбутнього. І лише третій сценарій - конструктивний, цивілізований діалог бізнесу і держави та пошук компромісного рішення, - дозволить зберегти і розвивати підприємство. І буде служити позитивним сигналом для решти бізнесу про те, що з державою можна мати справу.

 Саме такого сигналу, мабуть, зараз найбільше не вистачає іноземним інвесторам, які готові вкладати гроші в українську економіку в цілому, і в українські порти зокрема. Але на прозорих умовах і з гарантіями того, що їхні інвестиції будуть захищені. Тому державі необхідно навчитися ставитися до бізнесу як до рівноправного партнера, відносини з яким грунтуються на договорі і законодавстві України, і прогнозовані. Чи зможе держава показати, що готове цивілізовано взаємодіяти з бізнесом покаже подальший розвиток подій навколо АСРЗ. Поки з упевненістю можна стверджувати лише те, що в цій суперечці визначається не тільки доля великого підприємства і більше тисячі маріупольців, а й перспективи портової галузі України в цілому.

 Варто відзначити, що при підготовці матеріалу, були спрямовані журналістські запити в ФДМУ та в регіональне відділення ФДМ по Донецькій області з проханням прокоментувати ситуацію.
Однак відповіді надані не були. Також на момент публікації матеріалу відповідей не було від Міністерства інфраструктури, Міністерства економічного розвитку і торгівлі та Донецької обласної адміністрації.